Відповіді на поширені питання

1. У яких випадках не потрібно подавати до Комітету повідомлення про нову державну допомогу?

Відповідь: 1) У відповідності до статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» державна допомога суб’єктам господарювання – підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Тобто державна підтримка є державною допомогою, якщо одночасно виконуються такі умови:

• підтримка надається суб’єкту господарювання;
• фінансування підтримки здійснюється за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів;
• підтримка створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;
• підтримка спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції.

Отже, у разі невиконання хоча б однієї з чотирьох умов, перелічених вище, державна підтримка не є державною допомогою і не підлягає повідомленню до Комітету.

Звертаємо увагу на роз’яснення Комітету з питань застосування законодавства у сфері державної допомоги, які розміщені на офіційному веб-сайті Комітету у рубриці «державна допомога суб’єктам господарювання», зокрема:

Роз’яснення Комітету від 20.03.2018 № 3-р/дд щодо віднесення державної підтримки суб’єктів природних монополій до державної допомоги. Враховуючи вказане роз’яснення, державна підтримка суб’єктів природних монополій, що пов’язана з управлінням єдиного майнового комплексу, який забезпечує виконання функції природної монополії, не впливатиме на конкуренцію і, як наслідок, не вважатиметься державною допомогою та не потребуватиме повідомлення , якщо кумулятивно будуть дотримані такі умови:

• єдиний майновий комплекс, який забезпечує виконання функції природної монополії, не має конкурентів у межах певної території;
• обсяг приватного фінансування у відповідну сферу є незначним;
• цілісний майновий комплекс, який забезпечує виконання функції природної монополії, не призначений для отримання переваг певними суб’єктами господарювання або галузями, проте створює користь для суспільства в цілому.

Державна підтримка у формі компенсації за надання послуг, що надаються суб’єктом природної монополії, не впливатиме на конкуренцію і, як наслідок, не вважатиметься державною допомогою та не потребуватиме повідомлення, якщо кумулятивно будуть дотримані такі умови:

• послуга має бути предметом природної монополії;
• природна монополія не лише виключає можливість конкуренції на ринку, а й передбачає існування ексклюзивного надавача відповідної послуги на такому ринку;
• відповідна послуга не конкурує з іншими послугами;
• якщо надавач відповідної послуги здійснює діяльність на іншому ринку (за географічним розташуванням чи продукцією), відкритому для конкуренції, можливість здійснення перехресного субсидіювання має бути виключена.

Однак, просимо звернути увагу, що суб’єкт господарювання, який є суб’єктом природної монополії, може здійснювати діяльність на суміжних ринках, що не перебувають у стані природної монополії. Зокрема, у сфері теплопостачання, як правило, суб’єкт господарювання здійснює діяльність на ринку з транспортування теплової енергії, який перебуває у стані природної монополії, та на ринках з постачання і виробництва теплової енергії, які можуть бути потенційно конкурентними. Тобто підтримка діяльності, що здійснюється на ринках природних монополій та конкурентних ринках, має оцінюватись окремо.

Роз’яснення Комітету від 13.09.2018 № 12-р/дд щодо застосування законодавства у сфері державної допомоги у сфері освіти. З урахуванням цього роз’яснення, фінансування за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів освітньої діяльності закладів освіти не міститиме ознак державної допомоги за таких умов:

• освітня діяльність здійснюється в рамках національної системи освіти і спрямовується та контролюється відповідними органами державної та/або місцевої влади;
• освітні послуги перебувають у безоплатному доступі для населення;
• освітня діяльність має на меті виконання завдання перед населенням України в соціальній, культурній та освітній сфері, а не отримання прибутку.

При цьому фінансування за рахунок ресурсів держави та/або місцевих ресурсів діяльності з надання платних освітніх та інших послуг може містити ознаки державної допомоги та потребує подання повідомлення до Комітету.

Роз’яснення Комітету від 18.05.2018 № 6-р/дд з питань застосування законодавства у сфері державної допомоги стосовно діяльності у сфері культури та культурної спадщини. Беручи до уваги зазначене роз’яснення:

• надання державної підтримки діяльності, пов’язаній з розвитком культури, збереженням культурної спадщини, що здійснюється без мети одержання прибутку, доступної громадськості на безоплатній основі не містить ознак державної допомоги;
• водночас, заходи щодо підтримки діяльності, пов’язаної з розвитком культури, збереженням культурної спадщини, що повністю чи переважно фінансуються за рахунок плати, яка стягується з відвідувачів або користувачів, або за допомогою іншої комерційної діяльності, міститимуть ознаки державної допомоги та потребуватимуть подання повідомлення до Комітету.

Також, враховуючи правозастосовну практику Комітету щодо розгляду повідомлень про нову державну допомогу щодо підтримки (фінансування) органами влади комунальних некомерційних підприємств (закладів охорони здоров’я), варто зазначити, що така підтримка не вважатиметься державною допомогою, якщо відповідними закладами охорони здоров’я виконано наступні умови:

• обсяг платних медичних послуг не перевищує 20 відсотків обсягу всіх наданих послуг;
• здійснено розподіл рахунків для обліку основного виду діяльності (надання безкоштовних послуг населенню) та додаткової діяльності від надання платних послуг.

2) Відповідно до статті 3 Закону дія цього Закону не поширюється на підтримку:

1. у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, виробництва зброї і військового спорядження для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
2.  господарської діяльності, пов’язаної з:

• інвестуванням в об’єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель;
• наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес (ПЗЕІ), у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг (перелік ПЗЕІ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2018  № 420).

Отже, надання такої підтримки також не потребуватиме повідомлення до Комітету.

Водночас звертаємо увагу, що дія Закону не поширюється на підтримку господарської діяльності, пов’язаної із наданням ПЗЕІ, лише у частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.

При цьому у відповідності до статті 264 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС застосування положень Угоди здійснюється з використанням як джерела тлумачення критеріїв, що випливають із застосування статей 106, 107 та 93 Договору про функціонування Європейського Союзу, зокрема, відповідної судової практики Суду Європейського Союзу, а також відповідного вторинного законодавства, рамкових положень, керівних принципів та інших чинних адміністративних актів Союзу.

У своєму рішенні від 24.07.2003 № 280/00 у справі Altmark Trans Gmbh, Regierungspräsidium Magdeburg v Nahverkehrsgesellschaft Altmark Gmbh Европейський Суд (далі – Рішення у справі Альтмарк) визнав, що компенсація витрат суб’єкта господарювання, пов’язаних із наданням ПЗЕІ, не є державною допомогою у значенні статті 107 Договору, за умови, що задовольняються чотири сукупних критерії:

• суб’єкт господарювання має чітко визначені зобов’язання надавати громадські послуги (обслуговувати населення);
• параметри, на підставі яких обчислюється компенсація, є визначеними заздалегідь об’єктивним і прозорим способом;
• компенсація не є надмірною і не перевищує необхідної суми для покриття всіх або частини витрат, понесених суб’єктом господарювання у зв’язку з наданням послуг загального економічного інтересу. Зокрема, компенсація не може перевищувати суму, необхідну для покриття чистої фінансової різниці між понесеними витратами та отриманими доходами підприємства при виконанні зобов’язання надавати відповідні громадські послуги загального інтересу, з урахуванням доходу, який залишається у підприємства, та розумного рівня прибутку;
• якщо суб’єкт господарювання, який виконує зобов’язання щодо надання публічної послуги, не обирається відповідно до процедури публічних закупівель, яка б дозволила відібрати учасника, здатного надавати ці послуги з найменшими витратами для громади, необхідний рівень компенсації визначається на підставі аналізу витрат, які були б понесені типовим суб’єктом господарювання, добре керованим та належним чином забезпеченим відповідними активами.

Отже, дія Закону не поширюватиметься на підтримку господарської діяльності, пов’язаної із наданням ПЗЕІ, якщо компенсація за надання таких послуг відповідатиме усім переліченим вище чотирьом критеріям у відповідності до Рішення у справі Альтмарк.

3) Статтею 9 Закону передбачено, що не подаються повідомлення, зокрема, щодо незначної державної допомоги, якщо вона не стосується безпосередньо підтримки експортних операцій або переважного використання продукції вітчизняного виробництва порівняно з імпортованою продукцією (незначна державна допомога – державна  допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв на останній день фінансового року, ст. 1 Закону).

Однак, інформацію щодо незначної державної допомоги надавач такої допомоги подає Комітету в рамках проведення Уповноваженим органом моніторингу державної допомоги з дотриманням вимог Порядку, форм та вимог щодо подання Комітету інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання, затвердженого розпорядженням Комітету від 28.12.2015 № 43-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 140/28270 (зі змінами, затвердженими розпорядженням Комітету від 19.07.2018 № 15-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 942/32394).

2. З якого моменту Закон діє в Україні?

Відповідь: Закон прийнятий Верховною Радою України 01.07.2014, на сьогоднішній день діють лише деякі положення, які дозволяють здійснювати підготовку до його впровадження (зокрема, розробляти підзаконні нормативно-правові акти). Закон набуває чинності в повному обсязі з 02.08.2017.

3. Навіщо було приймати цей Закон в Україні?

Відповідь: Закон прийнятий Верховною Радою України на виконання міжнародних зобов’язань України, які виникли, зокрема, внаслідок підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Закон є рамковим та був розроблений на основі нормативно-правових актів, що регулюють надання державної допомоги суб’єктам господарювання в Європейському Союзі.

4. Що дасть цей Закон громадянам України?

Відповідь: По-перше, Закон прийнятий з метою забезпечення захисту та розвитку конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, що в свою чергу підвищить рівень інвестицій, стимулюватиме розвиток малого та середнього бізнесу. По-друге, Закон є одним із засобів боротьби з корупційними схемами завдяки запровадженню прозорого механізму витрачання державних ресурсів та усуненню вибірковості заходів державної підтримки окремих суб’єктів господарювання. Такий підхід надасть можливість забезпечити ефективність управління державними фінансами в Україні в цілому, і як наслідок принесе користь кожному платнику податків.

5. Що буде з державною допомогою, яка існуватиме на день набрання чинності Законом у повному обсязі?

Відповідь: З дня набрання чинності Законом у повному обсязі всі надавачі державної допомоги будуть зобов’язані повідомити Антимонопольний комітет України про існуючу станом на 02.08.2017 державну підтримку з метою визначення її сумісності з правилами конкуренції.

Порядок, форми та вимоги щодо надання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання визначено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.12.2015 № 43-рп, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 140/28270.

Чинна державна допомога, що існуватиме на день набрання чинності Законом, у разі її визнання відповідно до рішення Уповноваженого органу недопустимою для конкуренції, має бути приведена у відповідність із Законом. При цьому слід зазначити, що згідно з положеннями статті 14 Закону, одним з наслідків визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, є обов'язок її повернення у повному обсязі.

6. Як повинен діяти отримувач державної допомоги, щоб отримати законну державну допомогу, яку не доведеться повертати в майбутньому?

Відповідь: Отримувач зацікавлений впевнитися, що Антимонопольний комітет України як Уповноважений орган повідомлений про надану йому державну допомогу, і що державна допомога надана згідно з Законом. Також отримувач має сприяти тісній та відкритій взаємодії з надавачем державної допомоги, яка передбачає надання повної та достовірної інформації, необхідної для підготовки надавачем повідомлення про нову державну допомогу.

Нарешті, вкрай важливим є належне використання отримувачем державної допомоги згідно з цілями, на які таку допомогу було надано.

7. Чи впевнені ви, що створювана система моніторингу і контролю державної допомоги в Україні буде ефективна та дієва?

Відповідь: Система моніторингу та контролю державної допомоги в Україні розробляється за зразком системи, що не одне десятиріччя діє в Європейському Союзі і ефективність якої перевірена часом.

Для того, щоб така система запрацювала в українських реаліях, Антимонопольний комітет України запрошує до співпраці не лише органи державної влади, а й громадськість, юридичні компанії та всіх бажаючих, хто має відповідні професійні навички, долучитись до розробки зазначеної системи.

8. Які документи повинен надати потенційний отримувач до Антимонопольного комітету України для того, щоб отримати державну допомогу?

Відповідь: Антимонопольний комітет України як Уповноважений орган з питань державної допомоги суб’єктам господарювання безпосередньо не надає державної допомоги.

Комітет лише приймає рішення про допустимість такої державної допомоги для конкуренції. Рішення ж про впровадження тієї чи іншої схеми чи заходу державної допомоги приймають надавачі державної допомоги, які формують та реалізують державну політику у відповідних сферах. Відповідно до Закону – це органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу.  

Таким чином, потенційний отримувач державної допомоги, для її отримання повинен звертатися до надавача, а не до Уповноваженого органу. Наприклад, для отримання державної допомоги на навчання або працевлаштування окремих категорій працівників, потрібно звертатися до Міністерства соціальної політики України, Державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів соціальної сфери; для отримання державної допомоги на наукові дослідження потрібно звертатися до Міністерства освіти і науки України і т.д.

Конкретний порядок дій суб'єкта господарювання для отримання державної допомоги за тією чи іншою схемою має встановлюватися органами – надавачами державної допомоги.

Варто пам’ятати, що надання державної допомоги суб’єктам господарювання має здійснюватись після прийняття Антимонопольним комітетом України відповідного рішення.

9. Чи будь-яка державна підтримка є державною допомогою?

Відповідь: Щоб державна підтримка була визнана Уповноваженим органом державною допомогою, повинні одночасно виконуватися наступні умови:

• державна підтримка надається суб’єкту господарювання;
• державна підтримка надається за рахунок державних ресурсів;
• державна підтримка надає переваги певним суб’єктам господарювання чи певним галузям економіки;
• державна підтримка спотворює чи загрожує спотворенням конкуренції.

10. Які наслідки отримання суб’єктом господарювання незаконної державної допомоги?

Відповідь: Якщо за результатами розгляду справи Уповноважений орган прийме рішення про визнання державної допомоги незаконною, така допомога підлягатиме припиненню та поверненню до бюджету в повному обсязі разом з відсотками за користування нею. Слід зазначити, що повернення державної допомоги не є штрафом, а лише покликане відновити ситуацію, яка існувала до надання незаконної державної допомоги.

Наразі Комітетом завершується розроблення Порядку повернення незаконної державної допомоги.

11. Чи є галузі, які не підпадають під дію Закону?

Відповідь: Дія Закону не поширюється на підтримку:

• у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, виробництва зброї ї військового спорядження для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спецзв’язку та захисту інформації України;
• господарської діяльності, пов’язаної з інвестуванням в об’єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель; наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на такі послуги (перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлюється Кабінетом Міністрів України).

12. Законом не визначено конкретні норми з багатьох питань, чи не створюватиме це ситуацію правової невизначеності?

Відповідь: Закон є рамковим документом і передбачає розробку підзаконних нормативно-правових актів, якими буде визначено конкретні норми для кожної з процедур, передбачених Законом.

Зараз, відповідно до статті 6 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарюванням», з метою запровадження вторинного законодавства у сфері державної допомоги Кабінетом Міністрів України прийняті такі критерії допустимості державної допомоги:

• Критерії оцінки допустимості державної допомоги для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва (постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 р. № 57);
• Критерії оцінки допустимості державної допомоги на професійну підготовку працівників (постанова Кабінету Міністрів України від від 11.01.2018 р. № 11);
• Критерії оцінки допустимості державної допомоги на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць (постанова Кабінету Міністрів України від від 31.01.2018 р. № 33);
• Критерії оцінки допустимості державної допомоги на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб’єктів господарювання (постанова Кабінету Міністрів України від від 31.01.2018 р. № 36);
• Критерії оцінки допустимості державної допомоги на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність (постанова Кабінету Міністрів України від від 07.02.2018 р. № 118).

Крім того, Комітетом здійснюється розробка критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на захист навколишнього природного середовища та низки критеріїв оцінки допустимості державної допомоги на підтримку окремих галузей економіки.

13. Який максимальний обсяг державної допомоги може надаватись?

Відповідь: Конкретні розміри державної допомоги для конкретного підприємства мають визначатися за кожною зі схем державної допомоги та залежать від розміру підприємства, категорії державної допомоги та інших умов надання державної допомоги.

14. Чи поширюється дія Закону на надання підтримки за рахунок коштів бюджету, наприклад, на впровадження енергоефективних заходів, а також відшкодування відсотків за користування кредитними коштами, залученими ОСББ, асоціацією ОСББ на здійснення, наприклад, енергозберігаючих заходів у житлових будинках?

Відповідь: У розумінні чинного законодавства ОСББ не є суб’єктом господарювання, тому що здійснюють діяльність, яка спрямована на забезпечення  і  захист прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна,   забезпечення  своєчасного надходження   коштів   для   сплати  всіх  платежів,  передбачених законодавством та статутними документами. Таким чином, підтримка ОСББ за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів не може бути віднесена до державної допомоги у розумінні Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» і не підпадає під дію Закону.

Задати питання щодо державної допомоги