Євроінтеграційна діяльність

Курс на європейську інтеграцію ставить перед нашою державою комплексне завдання здійснення глибоких економічних реформ, створення реально діючої ринкової економіки. Вирішення цього завдання знаходиться у прямій залежності від впровадження ефективної конкурентної політики, спрямованої на створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і споживачів, підвищення конкурентоспроможності товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Узгоджена конкурентна політика країн Європейського Союзу є одним з наріжних каменів європейської інтеграції. Спільні норми щодо регулювання питань конкуренції були впроваджені у 1957 р., одночасно зі створенням Європейського Економічного Співтовариства, яке згодом трансформувалось у Європейський союз.    

Так у Римській угоді 1957 р. про створення Європейського Економічного Співтовариства, яка визначає спільні правила Співтовариства, ст. 85-99 регулюють питання конкурентної поведінки підприємств, демпінгу та державної допомоги. Зокрема, статті 85-86 Римського договору визначили базисні правила щодо заборони картелів (узгоджених дій, направлених на усунення конкуренції), зловживання монопольним (домінуючим) положенням, а також визначили їх основні види. Зазначені основні положення включені до ст. 101 і 102 Договору про функціонування ЄС.

Відповідно ст. 101 Договору про функціонування ЄС, як несумісні з внутрішнім ринком забороняються всі угоди між суб’єктами господарювання, рішення об’єднань суб’єктів господарювання та узгоджені практики, що можуть вплинути на торгівлю між державами-членами та метою або наслідком яких є перешкоджання, обмеження чи спотворення конкуренції на внутрішньому ринку. Зокрема ті, що прямо або опосередковано встановлюють ціни на купівлю або продаж чи будь-які інші торгівельні умови; обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або інвестиції; ділять ринки або джерела постачання; застосовують неоднакові умови в еквівалентних правочинах з іншими торговими сторонами, створюючи цим невигідні для них умови конкуренції; зумовлюють укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з предметом цих договорів. Одним із принципів конкурентної політики ЄС є також принцип регулювання концентрацій. Відповідні норми не встановлені прямо у Римському договорі, але пізніше Європейська Комісія, а також практика суду ЄС, довели необхідність винесення цього питання на наднаціональний рівень. У 1989 р. був прийнятий Регламент № 4064/89, який передбачав отримання єдиного дозволу Європейської Комісії на концентрації, які за своїм масштабом можуть вплинути на конкуренцію на рівні всього співтовариства. Цей регламент потім був замінений Регламентом 139/2004, що продовжив вдосконалення механізму контролю за концентраціями. Адаптація українського законодавства до правил ЄС Імплементація положень конкурентного права ЄС до права України почалась фактично одразу після набуття незалежності. Так, у Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» 1992 р. вже були передбачені деякі положення, загалом схожі за змістом з положеннями конкурентного права ЄС. Наступним етапом адаптації стало прийняття у 2001 р. Закону України «Про захист економічної конкуренції». Цей закон відображає засади регулювання конкуренції, які загалом відповідають аналогічним положенням права ЄС. Зокрема, значною мірою збігаються формулювання щодо узгоджених дій (картелів) та зловживання монопольним (домінуючим) становищем, розміри штрафів за порушення (до 10 % від обороту).

За результатами аналізу, які проводили експерти, було зазначено, що порівняння конкурентного законодавства з кращими міжнародними практиками показує, що законодавча база України не потребує радикальних змін.

Разом з тим підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію) потребує подальшої гармонізації конкурентного законодавства України.

Питанням конкуренції присвячена Глава 10 цієї Угоди (ст. 253 – 261). Ст. 256 Угоди передбачає подальше наближення законодавства України до права ЄС та має перелік положень Регламентів ЄС, які потрібно імплементувати до законодавства України. Зміни, які передбачені цим переліком, хоча й не будуть радикальними, проте в деяких випадках є дуже очікуваними та важливими.

Слід відзначити, що здебільшого такі заходи здійснюються із залученням міжнародної технічної допомоги: через реалізацію окремих проектів, за допомогою інструментів допомоги Європейського Союзу, таких як проекти технічної допомоги ЄС (у т. ч.Twinning і TAIEX), а також в рамках двостороннього міжвідомчого співробітництва з конкурентними відомствами країн-членів ЄС.

Крім того, з метою імплементації Частини 1 «Антиконкурентні дії та злиття» Глави 10 «Конкуренція» Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС станом на жовтень 2018 року Комітетом здійснюється розробка:

• проекту змін до статей 1 та 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції». На меті зазначеного регуляторного акту є приведення деяких положень Закону до норм ЄС, зокрема у частині: розширення поняття контролю за рахунок можливості здійснення вирішального впливу; конкретизації випадків, які визнаються економічною концентрацією; доповнення переліку випадків які не вважаються концентрацією діями щодо стягнення банками заставного майна.
• методологічних рекомендацій щодо порядку застосування Комітетом структурних зобов’язань до учасників концентрації.
• Комітетом разом з експертами проекту міжнародної технічної допомоги ЄС Twinning UA/49 «Посилення інституційної спроможності Антимонопольного комітету України щодо проведення ринкових досліджень та ефективного застосування конкурентного законодавства відповідно до стандартів ЄС» було розроблено проект Методологічних рекомендацій щодо розгляду заяв про надання дозволу на концентрацію у вигляді створення спільного підприємства, який наразі фіналізується спеціалістами Комітету

Також, з метою приведення процесу контролю за економічними концентраціями у відповідність з нормами ЄС, встановленими у Положенні ЄС про концентрації 139/2004, як це передбачено в Розділі IV, Главі 10, статтях 255 (6) і 256 (2) Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і процедури обміну технологіями у відповідності з правилами ЄС, визначеними статтею 101(3) Договору про функціонування ЄС та Постановою Ради ЄС № 316/2014 від 21.03.2014 Комітетом розробляються відповідні зміни до нормативно-правових актів.