Надавач підтримки: Закарпатська обласна рада.
Отримувач підтримки: Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород».
Обсяг підтримки: 34,3 млн грн.
Цього разу розповідь піде про непросту з професійної точки зору справу щодо Ужгородського летовища. Через безвідповідальність місцевої влади вона завершилася скандалом та безпідставними звинуваченнями співробітників АМКУ з боку закарпатських чиновників.
Фінансова підтримка аеропорту надавалася закарпатською владою за трьома ключовими напрямками. Це робило справу особливо складною, адже кожен з напрямків фактично був окремою справою, яку спеціалістам АМКУ доводилося розглядати окремо і приймати відповідне рішення.
Не державна допомога
Перший напрямок – виділення 759,5 тис. грн на фінансування модернізації інфраструктури та обладнання для забезпечення керування повітряним рухом, охорони правопорядку, забезпечення роботи рятувальної та пожежної служб та митного контролю.
Виділення цих коштів не стосується надання комерційних авіаційних послуг. Вони пішли виключно на діяльність, необхідну для захисту від правопорушень або незаконного втручання в роботу цивільної авіації. Саме тому Антимонопольний комітет визнав, що таке фінансування не є державною допомогою. А значить Закарпатська обласна рада може без застережень виділити ці кошти аеропорту.
Допустима державна допомога
Другий напрямок – покращення інфраструктури та підвищення техніко-економічних показників аеропорту. На нього було передбачено трохи більше 29 млн грн.
Виділення цих коштів надало «Міжнародному аеропорту Ужгород» переваги, які є недоступними для інших суб’єктів у цій сфері в звичайних ринкових умовах. Тому фінансування однозначно було визнаною державною допомогою. Та значно більш важливим питанням є те, чи можна вважати цю допомогу допустимою. Саме його вирішення, на відміну від формального визнання факту надання державної допомоги, потребує детального вивчення всіх обставин. Лише спираючись на результати такого дослідження, можна визначити, чи законно було надано кошти і чи не погіршують вони конкуренцію.
Антимонопольний комітет встановив, що аеропорт має незначний пасажиропотік – усього 878 пасажирів за 2017 та 2018 роки разом. Окрім того, формально найближчим до КП «Міжнародний аеропорт Ужгород» летовищем є Міжнародний аеропорт «Кошице» у Словаччині. Та щоб доїхати до нього треба пройти прикордонний та митний контроль на кордоні, що може зайняти кілька годин. До українських аеропортів Івано-Франківська та Львова – не менше 4 годин їзди на автомобілі і ще довше залізницею. Тож будь-які варіанти для громадян швидко дістатися до сусідніх летовищ відсутні.
Через своє географічне місцезнаходження «Міжнародний аеропорт Ужгород» має стратегічне значення для розвитку регіону та забезпечення зв’язків з європейськими та іншими країнами. Його розвиток робить регіон привабливішим для інвесторів. Також покращення інфраструктури летовища сприятиме зростанню туристичної привабливості Закарпаття.
Спираючись на всі ці фактори Антимонопольний комітет прийняв рішення: така державна допомога є допустимою.
Потребує додаткового вивчення
Третім напрямком, за яким планувалося виділення 4,5 млн грн, була організація постійних повітряних перевезень за маршрутом між Києвом та Ужгородом компанією «Мотор Січ».
Наявної в комітеті інформації виявилося недостатньо, щоб чітко встановити, чи має така державна підтримка вибірковий характер і чи буде вона спотворювати конкуренцію. Окрім того, представники закарпатської влади не надали пояснень, чому перевізника за маршрутом «Київ –Ужгород – Київ» визначили без конкурсу. Тож комітет прийняв рішення провести поглиблений аналіз допустимості такої державної допомоги, про результати якого ми розповімо наступного разу.
Робота над такими кейсами вимагає набагато більше зусиль та часу ніж десятки типових подань, які щомісяця отримує АМКУ. Чиновники проігнорували не лише банальне розуміння того, що їхня справа має кілька складових і потребує серйозного розгляду. Вони зробили вигляд, що не існує вимог законодавства, яке чітко каже, що подавати документи на перевірку допустимості державної допомоги треба ДО прийняття рішення про виділення коштів.
Ужгородці хотіли спочатку витягнути з печі готового пирога, а потім замішувати для нього тісто. Та таке навряд можливо. Тому й вийшло, що кошти вже виділили, а передбаченого українськими законами дозволу не отримали. Як підсумок – гроші лежали мертвим вантажем і ніхто не міг ними скористатися. А вся країна стала свідками гучних заяв закарпатських чиновників, які через ЗМІ та в соцмережах звинувачували Комітет у затягуванні справи, у небажанні піти на зустріч місцевій громаді, у спробах заморозити кошти, виділені на аеропорт. Хоча насправді вся проблема росла зі звичайної халатності місцевої влади, яка проігнорувала передбачені законодавством процедурні моменти і злякалася визнати свою провину.
Довідково: