За визначенням Європейської комісії, «картелями є угоди та/або погоджені дії двох або більшої кількості конкурентів, спрямовані на координацію конкурентної поведінки на ринку та/або впливають на відповідні параметри конкуренції за допомогою таких дій, як встановлення цін закупівлі або продажу, або інших комерційних умов, розподіл квот на виробництво або реалізацію продукції, розподіл ринків, в т. ч. шахрайські дії при проведенні торгів, обмеження імпорту або експорту, та/або дії, спрямовані на обмеження конкуренції, вжиті проти інших конкурентів».
В економічній науці дотримуються аксіоми, що спрямованість картелів проти конкуренції очевидна, тому навіть не вимагають об’єктивної мотивації для їх заборони.
Вважається, що картелі набагато шкідливіші для споживачів, ніж антиконкурентні дії, де витрати і вигоди втручання зазвичай ретельно зважуються.
Кількість розглянутих останнім часом картельних справ свідчить про наявність постійної проблеми, а у світі поширюється загальне переконання, що боротьба зі «злісними картелями», як і вироблення самих інструментів такої боротьби, повинна бути пріоритетним завданням правозастосовних органів.
«Безперечно, програми пом’якшення покарання є найефективнішим інструментом розслідування з будь-коли створених для боротьби з картелями» (Скотт Хеммонд, директор кримінального правозастосування, Антитрестовське відділення Мін’юсту США, 2004).
Пом’якшення покарання означає будь-яке зменшення санкцій в нагороду за інформацію чи співпрацю при розслідуванні і застосовується як до компанії, так і до фізичних осіб, та може включати пропозицію більш низького штрафу, меншого терміну чи обмежувального примусу або навіть повного імунітету (у різних правових системах «пом’якшення» визначається по-різному).
Серйозність можливого покарання, включаючи ризик особистої відповідальності, є важливим фактором успіху таких програм.
Більшість великих країн з антикартельним правозастосуванням тепер мають програми пом’якшення покарання, і багато таких програм було посилено в останні роки.
Сьогодні конкуренційне законодавство України за певних умов передбачає навіть повне звільнення особи від відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії.
Зокрема, «особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону» (частина 5 статті 6 Закону «Про захист економічної конкуренції»).