Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду 23 липня 2024 року за позовом «Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628» до Антимонопольного комітету України постановив: касаційну скаргу «Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628» залишити без задоволення.
Нагадаємо, що 19 вересня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив «Полтавському комунальному автотранспортному підприємству 1628» у задоволені апеляційної скарги та залишив в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, яким також відмовлено в задоволені позову про визнання протиправним та скасування частини рішення Антимонопольного комітету України щодо недопустимої державної допомоги.
У лютому 2021 року АМКУ визнав підтримку, що надається Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради в рамках «Програми розвитку ЖКГ та благоустрою м. Полтави на 2020 рік», Полтавському комунальному АТП 1628 державною допомогою, недопустимою для конкуренції. Недопустимою була визнана державна допомога обсягом більше ніж 23 млн. грн на придбання спеціалізованої техніки й обладнання для надання послуг з вивезення побутових відходів.
Рішення АМКУ ґрунтувалось, зокрема, на порушенні органом місцевого самоврядування вимог законодавства щодо необхідності проведення конкурсу для визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів. Комітет зобов’язав припинити надання та повернути недопустиму державну допомогу.
У свою чергу, комунальне підприємство АТП 1628 вирішило оскаржити рішення Комітету у судовому порядку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з висновками АМКУ погодилась. Непроведення конкурсу, на думку суду, обмежує права осіб, які мали або мають намір змагатися за право здійснювати вказану господарську діяльність.
Зазначаємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 року № 420 (зі змінами) визначено, що послуги з вивезення побутових відходів, послуги з поводження з побутовими відходами належать до послуг, що становлять загальний економічний інтерес (далі – ПЗЕІ).
У Постанові Верховного Суду, зокрема, зазначається, що суди попередніх інстанцій слушно зазначили, що саме компенсація обґрунтованих витрат на надання ПЗЕІ не становить державну допомогу суб’єктам господарювання.
Також зазначено, що відповідно до рішення Суду Європейського Союзу від 24 липня 2003 № 280/00 у справі Altmark компенсація витрат на надання ПЗЕІ, не становить державну допомогу суб’єктам господарювання, якщо задовольняються такі чотири критерії:
1) суб’єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов’язання щодо надання ПЗЕІ;
2) методика, за якою розраховується розмір компенсації, повинна бути визначена заздалегідь об’єктивним та прозорим способом;
3) компенсація не повинна перевищувати розмір, необхідний для покриття усіх або частини витрат, понесених внаслідок виконання зобов’язань з надання ПЗЕІ;
4) у випадку якщо суб’єкт господарювання, який надає послуги, обирається не шляхом проведення конкурентної процедури публічних закупівель, яка б дозволила обрати пропозицію з найнижчою ціною за надання таких послуг, рівень компенсації визначається, ґрунтуючись на аналізі витрат, які є типовими для суб’єкта господарювання, який зміг би надавати такі послуги.
У Постанові Верховного Суду наголошується, що лише при дотриманні усіх чотирьох вищезазначених критеріїв, компенсація обґрунтованих витрат на надання ПЗЕІ не становитиме державну допомогу суб’єктам господарювання.
Тому, спираючись на європейську практику, своєю постановою Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій щодо рішення Антимонопольного комітету України від 04.02.2021 № 78-р, яким, зокрема, визнано державну допомогу недопустимої для конкуренції.