Комітет роз’яснив особливості державної допомоги у сфері культури

Антимонопольний комітет України надав роз’яснення щодо застосування законодавства у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання для підтримки культури та збереження культурної спадщини (далі – культура та збереження культурної спадщини). Зокрема, роз’яснено механізм визначення належності до державної допомоги заходів з підтримки, що реалізуються у зазначеній сфері, та оцінювання допустимості відповідної державної допомоги. Зауважимо, що ці роз’яснення не стосуються сфери діяльності з виробництва та розповсюдження аудіовізуальних творів.

Отже, отримувачами державної допомоги, в тому числі й тієї, що надається для підтримки культури та збереження культурної спадщини, є суб’єкти господарювання, що використовують підтримку для здійснення економічної діяльності, тобто для пропозиції та/або реалізації товарів (робіт, послуг) на відповідному ринку.

Діяльність у сфері культури та збереження культурної спадщини, яка є безплатною для кінцевих споживачів, переслідує виключно соціально-культурну мету та є неекономічною за своєю суттю.

Також, якщо надходження, які суб’єкти господарювання у сфері підтримки культури та збереження культурної спадщини отримують як плату за свої послуги, не покривають левову частину їхніх реальних витрат, діяльність таких суб’єктів має некомерційну організацію і, відповідно, також є неекономічною.

Отже, у роз’ясненнях зазначається, що підтримка на здійснення неоплачуваної для кінцевих споживачів діяльності у сфері культури та охорони культурної спадщини або якщо доходи від провадження такої діяльності покривають до 50 відсотків витрат для її провадження, є такою, що спрямована на реалізацію соціально-культурної мети та на здійснення неекономічної діяльності і, відповідно, не є державною допомогою, згідно із Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Відповідне положення відображено також і в пункті 4 Критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання для підтримки культури та збереження культурної спадщини, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 52 (Критерії).

У документі також роз’яснено основні положення Критеріїв. Отже, щоб державна допомога була допустимою, зокрема, необхідно, щоб вона була спрямована на напрями та об’єкти, зазначені у пункті 12 Критеріїв. Тобто:

• на забезпечення діяльності закладів культури;
• на щойно виявлені об’єкти культурної спадщини;
• на пам’ятки культурної спадщини та культурні цінності;
• на природну спадщину, яка пов’язана з культурною спадщиною або якщо таку спадщину офіційно визнано культурною чи природною спадщиною;
• на території та об’єкти природно-заповідного фонду;
• на елементи нематеріальної культурної спадщини;
• на культурно-мистецькі заходи;
• на творчі програми та проекти у сфері культури;
• на діяльність у сфері культури та спеціалізованої мистецької освіти тощо.
• Водночас необхідно, щоб ця допомога відповідала вимогам щодо витрат, визначених пунктами 14 та 16 Критеріїв (допустимі витрати), при цьому перелік допустимих витрат є вичерпним.

Максимальний розмір інвестиційної допомоги для підтримки культури та збереження культурної спадщини не повинен перевищувати різниці між допустимими витратами та операційним прибутком від інвестицій, а операційної допомоги – суми, необхідної для покриття операційних збитків та отримання обґрунтованого прибутку за відповідний період.

При цьому у Критеріях передбачено можливість встановлення максимального розміру державної допомоги, обсяг якої не перевищує 2 млн. євро за офіційним валютним курсом Національного банку, встановленим на дату надання державної допомоги, на рівні 80 відсотків допустимих витрат.

Для таких видів діяльності, як створення, виготовлення, розповсюдження, відтворення, виконання, переробка, переклад, оцифровування та опублікування літературних та/або музичних творів, максимальний розмір державної допомоги не повинен перевищувати суми, обчисленої як різниця між допустимими витратами та доходами або в розмірі 70 відсотків допустимих витрат.

Також у роз’ясненнях наведено приклад рішення про допустимість державної допомоги у сфері культури.

До прикладу, Комітет приймав рішення щодо підтримки у формі капітальних трансфертів, яку надає надавач державної допомоги (Надавач) комунальному підприємству (комунальне підприємство, Отримувач), на капітальний ремонт будівель комунальної власності, в яких розташовані кінотеатри (Рішення).

Комітет встановив, що підтримка є державною допомогою, оскільки кумулятивно дотримано чотири умови державної допомоги, зазначені у Законі.

За результатами вищезгаданої оцінки, Комітет у Рішенні встановив, що державна допомога є допустимою за умови виконання Надавачем відповідних зобов’язань.

Надавач виконав ці зобов’язання та на підтвердження надав інформацію, зокрема, про те, що:

• запроваджено механізм обліку часу та площі використання приміщень кінотеатрів для культурних цілей, згідно з яким Отримувач щорічно протягом здійснення основної діяльності має використовувати для культурних цілей щонайменше 80 відсотків часу використання чи площі приміщень кінотеатрів;
• запроваджено ведення окремого бухгалтерського обліку за кожним видом діяльності таким чином, щоб забезпечувався належний розподіл доходів і витрат на надання послуг, на які спрямовується державна допомога, і на надання інших послуг;
• з метою недопущення перевищення максимального розміру допустимої державної допомоги, Надавач забезпечив проведення перевірок фактичних обсягів операційного прибутку Отримувача раз на рік, згідно з річною фінансовою звітністю цього підприємства;
• відповідно до запровадженого механізму проведення перевірок фактичних обсягів операційного прибутку Отримувача, в разі перевищення обсягів операційного прибутку від отриманої державної допомоги у формі капітальних трансфертів над прогнозованим, передбачено повернення отриманої державної допомоги в місцевий бюджет у розмірі такого перевищення;
• забезпечується проведення щорічного аудиту бухгалтерського обліку та фінансової звітності Отримувача згідно із чинним законодавством.