8 травня Україна нарівні з іншими європейськими державами висловлює вдячність та повагу борцям з нацизмом та вшановує пам’ять про полеглих у Другій світовій війні (1939 – 1945 рр.).
Пам’ять про Другу світову війну об’єднує Україну з європейською спільнотою навколо цінностей миру, нагадує кожному з нас, що кордони можуть бути стерті, домовленості забуті, а людське життя не вартувати нічого для інших. Понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі, полягли у боротьбі з нацистським режимом. Друга світова війна забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.
Українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.
Проте вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо. Один тоталітарний режим змінився на інший.
І, на жаль, боротьба проти тоталітаризму не завершилась у 1945 році. У 21 столітті світ зіштовхнувся з новим проявом нацистського режиму – рашизмом. Ідейним підґрунтям рашизму стало привласнення російською федерацією статусу «головного переможця» Другої світової війни, який одноосібно виборов перемогу і перетворив її на культ, з подальшою пропагандою нової війни у сучасному світі.
Сьогодні Україна продовжує боротьбу проти руйнівної тоталітарної машини, що залишає після себе «випалену землю». Ми знаємо, що боротьба не завершується падінням режиму чи підписанням мирних угод, вона завершується утвердженням справедливого миру, в якому злочини отримують належне покарання, а їх повторення стає неможливим. Ми щодня відстоюємо право бути вільними, пам’ятаємо уроки історії, і продовжуємо боротися за справедливий і стійкий мир у світі.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті