Сьогодні ми відзначаємо День Української Державності. Історія нашого державотворення сягає своїми витоками української середньовічної держави Русь, центром якої був Київ. Саме з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 було встановлено це свято.
У День Української Державності ми згадуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і тих, хто доклав зусиль, щоб Україна існувала як незалежна, демократична держава.
Київська Русь, чия історія сягає середини першого тисячоліття, за кілька сторіч стала найбільшою та наймогутнішою країною тогочасної Європи. Саме тут було закладено фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом наш герб - тризуб, грошова одиниця - гривня, Київ як політичний і культурний центр України. Саме звідси - наш цивілізаційний вибір
Князівські династії наших предків-державотворців походять з української землі. Ще до Володимира Великого прийняли християнство князь Аскольд та княгиня Ольга. Але саме Володимир зробив державною релігію, навколо якої формувалась європейська ідентичність та сучасна європейська цивілізація. Тому ми відзначаємо День Української Державності саме в той день, коли вшановуємо памʼять рівноапостольного Київського князя та святкуємо День хрещення Руси-України.
Князь Володимир Великий став уособленням розбудови Русі, а хрещення у 988 році визначило ту основу, на якій великою мірою формувалася надалі українська культура.
Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю тогочасних європейських країн. Після офіційного прийняття християнства Київська держава перестала сприйматися сусідами як далека варварська периферія, повноправно увійшовши до кола найрозвиненіших країн Європи. Династичні шлюби Володимира Великого та Ярослава Мудрого лише закріпили цей статус.
Вибір християнства став не лише політичним, але й світоглядним. Християнська етика і гуманізм послугували основою українського світобачення, мистецтва. Водночас нова релігія нашарувалося на язичницькі вірування, утворивши унікальний український космос народних звичаїв та обрядів.
Прийняття християнства сприяло розвитку освіти й культури, літописання, храмового будівництва та живопису. Все це відбувалося в спільному контексті загальноєвропейських культурних тенденцій, але українське мистецтво зберегло свої неповторні риси.
Традиції Русі у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили Руське королівство, Українська козацька держава - Військо Запорозьке, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
Руське Королівство. В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV століттях розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським нашестям. Виявом цього стало коронування 1253 року Данила Галицького у Дорогичині короною, присланою Папою Римським Інокентієм ІV.
У XIV столітті Велике Князівство Литовське і Руське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичним продовжувачем традицій Русі. Саме руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, система адміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського стала руська, якою велися ділові папери.
У XVI столітті козацтво на руських військових і європейських лицарських традиціях створило військово-політичну організацію – Запорозьку Січ, засновану на принципах особистої свободи та виборності влади. Тут формувалися підвалини республіканської форми правління, нові принципи судочинства та джерела права. У середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки чітко сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї, головні серед яких – право українського народу на власну державу та генетичний зв’язок козацької держави з Руссю.
Ці принципи були втілені у ранньомодерній українській державі Гетьманщині, що була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи тощо. Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції як договору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом.
Російський імперіалізм різними методами обмежував українські національні державні інститути і зрештою до кінця XVIII століття ліквідував їх.
Та українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. І у ході Української революції 1917–1921 років вперше у ХХ сторіччі створили незалежну національну державу. 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради відбулося проголошення незалежності та суверенності Української Народної Республіки.. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – друге державне утворення часів Української революції, форма якого – гетьманат – походить із козацької епохи. Було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалася освіта, наука, державний апарат. Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка мала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицьку армію (УГА). 22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Ця подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну.
Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки від зовнішніх агресорів і територія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуття державної незалежності стала визначальною для національного визвольного руху ХХ століття. За найменшої можливості українці заявляли про право на власну державу.
Так, від жовтня 1938 року розпочався процес українського державотворення на Закарпатті, що на той момент входило до складу Чехословаччини. Підсумком стало проголошення 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України – республіки на чолі з президентом. А в умовах Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові було прийнято Акт відновлення української держави, створено уряд.
Ні голодомори, ні репресії комуністичного режиму не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 80-х років ХХ століття в умовах послаблення командно-адміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.
16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці боролися протягом багатьох століть. Проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи. 1 грудня 1991 року на всеукраїнському референдумі Український народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі.
Кілька разів у своїй історії Україна здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Маємо усвідомлювати, що національна єдність – обов’язкова умова збереження державності.
Знання історії нашого державотворення - це потужна сила проти маніпуляцій ворога. Нинішня війна – це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле. Ворог завжди намагався і намагається привласнити українську історію, бо не має власної. Московська орда вкрала назву Русь, намагаючись доточити віку своєму вигаданому «тисячолітньому рашистському рейху» та обґрунтувати загарбницькі претензії на нашу землю. Тому маємо знати історію своєї Батьківщини та пам’ятати про своїх великих предків, які в усі часи прагнули жити у своїй державі на своїй, Богом даній українцям землі.
Ми є спадкоємцями великої історії! Ми гідні великого майбутнього! Слава Україні!
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті